В пам’ять про Героя

СВІТЛА ПАМ’ЯТЬ ГЕРОЮ!

22 вересня 2014 року в селі Піски на Донеччині під час виконання бойового завдання героїчно загинув студент 3-го курсу кафедри та фінансів.

GEROI STEPAN_14_4

Cтепан Стефурак
4.08.1995 – 22.09.2014

Колектив студентів, викладачів і співробітників факультету економіки і підприємницької діяльності, вся академічна спільнота Тернопільського національного технічного університету імені Івана Пулюя у великій скорботі з приводу непоправної для нас і всієї України втрати.

 Степану виповнилось лише 19. Хлопець брав активну участь у Революції гідності під час зимових подій на Майдані. А навесні 2014 року пішов добровольцем на Схід, аби захищати територіальну цілісність і суверенність Української держави, за яку віддав життя. Ми втратив справжнього патріота і відважного захисника України. Тепер він — Воїн Світла.

10429825_829633820414562_1147033901098097223_n

ГЕРОЇ НЕ ВМИРАЮТЬ!


ПАМ’ЯТІ ГЕРОЯ СТЕПАНА СТЕФУРАКА

У четвер, 22 вересня 2016 року, в Тернопільському національному технічному університеті імені Івана Пулюя — у рідному виші героя Степана Стефурака, який назавжди залишився 19-річним студентом, відбувся мітинг-реквієм до других роковин вшанування пам’яті українського патріота.

Вшанувати пам’ять полеглого героя молитвою і щирими словами-спогадами зібрались академічна спільнота, друзі, однодумці й побратими Степана Стефурака.

Петро Ясній, ректор: «Сумною традицією стало відзначення річниці з дня загибелі студента Степана Стефурака. На початку осені, коли за студентські парти сідає нове молоде покоління, ми з болем згадуємо цю важку втрату, втрату для нашого університету і для всієї України, бо за її цілісність і суверенітет він віддав своє життя: юне, щасливе, наповнене планами і мріями. .Йому б жити, любити, будувати, народжувати та виховувати дітей. Та життя обірвалось на юнацькому злеті… аби ми могли вільно працювати, а студенти навчатись під мирним небом. Ми повинні пам’ятати і розуміти, що кожна хвилина, яку ми проживаємо, навчаємось чи працюємо – це чиєсь життя, яке забрала неоголошена війна в Україні. Тому кожного разу, коли проходимо повз усміхнене обличчя Степана Стефурака, який дивиться на нас із гранітного портрету, ми повинні гідно виконувати свої обов’язки і цінувати ту велику жертву Степана та усіх героїв, що полягли за краще майбутнє для нас і України».

Галина Ціх, декан факультету економіки та менеджменту: «Миру, а не перемир’я бажав наш юний герой. І саме тому він поїхав туди – у саме пекло, на Схід. Звістку про те, що загинув студент мого факультету Степан Стефурак, я прочитала ввечері 22 вересня в інтернеті… Це був розпач, біль, сумна гіркота… Розпач від того, що загинув хтось знайомий, з ким ти спілкувалася недавно. Біль від того, що гине цвіт української нації, що такий молодий, енергійний, розумний хлопець поліг в 19 років, який міг би здобути фах, отримати диплом, працювати на розбудову України, створити сім’ю, мати дітей і жити повноцінним життям. І сумна гіркота від того, що ми, українці, століттями повинні виборювати своє право на незалежність, самостійність і неподільність. Але коли є такі герої серед нас, як Степан Стефурак, я вірю, що Україна вистоїть і переможе!».

Тимофій Рибак, науковець, завідувач кафедри, член УПА, учасник бойових дій: «Я гордий за Степан Стефурака, він був мужнім. Він дотримувався військової доктрини українських воїнів Січових Стрільців: «Ми гинемо, але знаємо що на наших могилах буде написано «Впав за волю України». Він проніс у своєму серці той клич вояків УПА: «Нам не страшно за Україну вмирати, ми шкодуємо лише за одним, що не можемо за Україну вмерти вдруге».

Ярослав Шевчук, духовний капелан університету, священик Архикатедрального собору міста Тернополя: «Для цих героїчних жертв немає якогось часового виміру, вони завжди залишаються дуже особливими, геройськими, незалежно чи та смерть відбулася зовсім недавно, чи відбулася багато років назад. Знаємо особливо 20 ст. було позначено не одним таким подвигом і жертвою власного життя, але всіх цих людей, всіх цих героїв об’єднувала велика любов до своєї землі і рідних, до Батьківщини і Бога. Вже не раз у цьому році ми згадували таку фундаментальну цитату із Святого Письма, що «немає більшої любові, ніж віддати своє життя за ближніх своїх» і цю заповідь любові Степан і його побратими виповнили сповна».

Одногрупники Степана згадують, що він був хорошим другом і великим патріотом своєї Батьківщини, а його гасло звучало так: «Рабів до раю не пускають! Слава нації!». Хлопець брав активну участь у Революції гідності під час зимових подій на Майдані. А навесні 2014 року пішов добровольцем на Схід, аби захищати територіальну цілісність і суверенність Української держави. Степан – боєць Добровольчого Українського Корпусу – «Правий сектор». Побратими по батальйону називали його «24-ий». Відважний молодий вояк загинув під час виконання бойового завдання 22 вересня 2014 року в селі Піски на Донеччині, поблизу Донецького аеропорту.

Вічна пам’ять тобі, Степане! Герої не вмирають!

IMG_8470

IMG_8471

IMG_8480

IMG_8481

IMG_8482

IMG_8498

IMG_8512

IMG_8520

IMG_8524

IMG_8525

IMG_8533

IMG_8551

IMG_8566

IMG_8567

IMG_8572

IMG_8597

IMG_8651

IMG_8618


 ПАМ’ЯТІ ГЕРОЯ

13 жовтня 2015 року відбулося відкриття меморіальної дошки в пам’ять про Степана Стефурака, студента Тернопільського національного технічного університету імені Івана Пулюя, бійця Добровольчого Українського Корпусу «Правий сектор», який героїчно загинув 22 вересня 2014 року на захисті підступів до Донецького аеропорту.

Участь у пам’ятному заході взяли міський голова Тернополя Сергій Надал, заступник голови Тернопільської обласної ради Олег Боберський, директор Департаменту освіти і науки Тернопільської облдержадміністрації Любомир Крупа, а також вище керівництво, професорсько-викладацький склад, студенти університету, друзі та побратими загиблого бійця.

— Сьогодні, напередодні Свята Покрови Пресвятої Богородиці, Дня українського козацтва та створення Української повстанської армії, Дня захисника України, ми відкриваємо меморіальну дошку Степану Стефураку — студенту університету, молодому воїну, який загинув, щоб ми з вами могли жити, вчитись і працювати, — сказала у вступній промові начальник відділу у справах молоді та зв’язків з громадськістю ТНТУ ім. І.Пулюя Оксана Децик. — Сьогодні, як ніколи, кожен з нас потребує сильної віри і молитви. Молитва потрібна душам загиблих, молитва потрібна Україні, щоб вийти з цієї підступної війни, молитва потрібна цілому світові, всім людям доброї волі, щоб зберегти мир і життя на Землі, — наголосила Децик О.Я.

— Більше року минуло, як ми збиралися тут і проводжали в останню путь Степана Стефурака. Нашого прекрасного студента, нашого великого патріота, людину, яка могла би стати, якби куля не обірвала його життя, визначним економістом, успішним бізнесменом, можливо, керівником підприємства. Але так склалося… Сьогодні ми згадуємо його шлях, сьогодні ми згадуємо всіх тих загиблих на майдані і в зоні АТО, і наші спогади та добрі слова про них — це продовження життя героїв у пам’яті кожного з нас, у пам’яті нашого народу, — зазначив ректор університету професор Петро Ясній.

Цього дня своїми спогадами про Степана Стефурака поділились його бойові побратими, друзі та одногрупники.

Церемонію освячення пам’ятної дошки провів духовний капелан університету, священник Архикатедрального собору міста — отець Ярослав Шевчук.

Символічним було і те, що в цей день у Тернополі відкрили пам’ятну дошку ще одному герою — пластуну, патріоту України, хорошому синові і батькові, випускнику Тернопільського технічного коледжу ТНТУ ім.І.Пулюя Віктору Гурняку, який загинув 19 жовтня минулого року на Луганщині.

Слава героям! Пам’ятаймо про них!

GEROI STEPAN_14_14

GEROI STEPAN_14_15

GEROI STEPAN_14_16

GEROI STEPAN_14_17

GEROI STEPAN_14_18

GEROI STEPAN_14_19

GEROI STEPAN_14_20

GEROI STEPAN_14_21

GEROI STEPAN_14_22

GEROI STEPAN_14_23

GEROI STEPAN_14_24

GEROI STEPAN_14_25

GEROI STEPAN_14_26


 

СТЕПАН СТЕФУРАК — ГЕРОЙ, ЯКОГО НІКОГО НЕ ЗАБУДЕМО

GEROI STEPAN_14_12

22 вересня 2015 року виповнився рік від дня героїчної загибелі в зоні АТО студента, який навчався в Тернопільському національному технічному університеті імені Івана Пулюя Степана Стефурака.

У роковини з дня смерті студенти та викладачі університету відвідали поминальну службу в Архикатедральному соборі міста Тернополя та запалили свічі біля банера Степана Стефурака, щоб вшанувати пам’ять молодого героя та патріота України.

Степан Стефурак, уродженець Івано-Франківщини, восени 2012 року став студентом Тернопільського національного технічного університету імені Івана Пулюя факультету економіки та підприємницької діяльності за напрямом підготовки «Фінанси і кредит».

На першому курсі навчання Степан Стефурак прийняв посвяту у козаки та став членом обласного осередку ВГО «Українське Реєстрове Козацтво». У грудні 2013 року під час Революції Гідності був активним учасником Самооборони Майдану Тернопільщини, охороняючи вночі громадський порядок, а зранку приступаючи до занять в університеті. Пізніше вирішив допомагати протестувальникам на Майдані у Києві. Навесні Степан став добровольцем «Правого сектору» Тернопільщини, а влітку 2014 року – проходив військовий вишкіл, готуючись поповнити лави Добровольчого Українського Корпусу у зоні АТО. Про своє рішення рідним не повідомив – беріг їх від хвилювань за своє здоров’я та життя, адже старший брат Степана Василь на той час вже був бійцем батальйону «Київська Русь-2». У вересні 2014 року Степан розпочав новий навчальний рік, вирішивши змінити стаціонарну форму навчання на заочну. А вже 22 вересня загинув у селі Піски Донецької області, беручи участь у захисті підступів до Донецького аеропорту.

Активно відстоюючи свою громадянську позицію, будучи патріотом рідної землі, Степан Стефурак вчинками підкріплював свої прагнення до вільної, неподільної та економічно розвиненої України. Він не лише зі зброєю у руках захищав суверенітет країни, а й сумлінно навчався, щоб стати добрим фахівцем і в майбутньому долучитися до розбудови європейської України. Та не судилось…

Вічна пам’ять герою!

Geroy_Stefyrak_0


 

ПАМ’ЯТАЄМО І СУМУЄМО…

Тернопільський технічний університет вшанував загиблого у зоні АТО студента 3-го курсу Степана Стефурака.

30 жовтня 2014 року, у 40-й день після смерті, відбулося урочисте відкриття пам’ятної дошки на аудиторії, яка тепер носитиме назву «Аудиторія імені Степана Стефурака».

Згадати Героя, який віддав своє життя за суверенність України, прийшли студенти, викладачі, адміністрація університету.

Також цього дня багато студентів взяли участь у поминальній службі в Архикатедральному соборі м.Тернополя, а одногрупники поїхали відвідати могилу хлопця, який похований у рідному селі Топорівці на Івано-Франківщині.

GEROI STEPAN_14_1

GEROI STEPAN_14_2

GEROI STEPAN_14_3


 

ГЕРОЇ НЕ ВМИРАЮТЬ!

Війна і смерть — вони, наче дві сестри, завжди ходять разом. Так, війна приходить, коли її не чекають, а смерть обирає кращих. Цього року підступна війна постукала у двері України, а смерть забрала не одного Героя.

22 вересня 2014 року Тернопільський національний технічний університет імені Івана Пулюя втратив справжнього патріота і відважного захисника України, студента третього курсу факультету економіки і підприємницької діяльності  Степана Стефурака. Це не лише болюча втрата для університету, для його сім’ї, друзів, товаришів, це велика втрата для України.

Степану виповнилось лише 19. Хлопець брав активну участь у Революції гідності під час зимових подій на Майдані. А навесні 2014 року пішов добровольцем на Схід, аби захищати територіальну цілісність і суверенність Української держави, за яку віддав життя. Тепер він — Воїн Світла.

Остання дорога Степана з поля бою додому у рідне село Топорівці на Івано-Франківщині пролягла через Тернопіль. 25 вересня покійний Степан знову зустрівся зі своїми друзями, одногрупниками, викладачами біля університетських стін, але уже у домовині лежало його тіло, а душа витала у чистому прозорому повітрі осіннього неба.

Ректор університету Петро Ясній сказав: «Він запалив Світло і як факел згорів, не долюбивши, не відчувши в повній мірі щастя. Він поліг за нас, за те, щоб ми мирно працювали, навчались, за те, щоб ми жили».

«Життя і подвиг Степана — назавжди в історії його рідного села і школи, в історії нашого університету і міста, в історії нашої держави і нації. Він — наш Герой! Ми назавжди у боргу перед Степаном», — такими були слова декана факультету, де навчався хлопець, Ціх Галини Володимирівни.

Як зазначив ректор, пам’ять про Степана буде увіковічнена у назві однієї з вулиць Тернополя, також іменем юнака назвуть аудиторію університету.

Начальник відділу виховної роботи та зв’язків з громадськістю Децик Оксана Ярославівна в пам’ять про хлопця прочитала вірш з війни Бориса Гуменюка. Слова у вірші, наче були пророче написані для Степана:

Ті мечі, що кують зозулі,
Значать долю мою навхрест,
Нащо тіло — ловити кулі,
Нащо вмер — щоб знову воскрес.

Поминальну панахиду за упокій душі Степана відслужив отець Любомир.

Для хлопця пролунав останній дзвінок. Студентство прощалось з Героєм, ставши на коліна та промовляючи оте безсмертне: «Герої не вмирають!». Друзі й побратими несли труну із тілом, щоб продовжити дорогу Степана додому, у Вічність.

Світла пам’ять Тобі, Степане! Ти назавжди у наших серцях!

Geroy_Stefyrak_01

GEROI STEPAN_14_5

GEROI STEPAN_14_6

GEROI STEPAN_14_7

GEROI STEPAN_14_8

GEROI STEPAN_14_9

GEROI STEPAN_14_10